Устя Антонюк: «Подарунок собі, увага до себе – це одні з ключових речей, що лягли в основу оновленого інтер'єру Львівської майстерні шоколаду»

Майстерня почала працювати над оновленням інтер’єру кав'ярень-крамниць. На 5 локаціях уже втілений новий дизайн, який розробила студія Усті Антонюк спільно з нашою командою. Зараз триває оновлення легендарної Майстерні на вул. Сербській – уже відкриті перший та п’ятий поверх, а також тераса. Пропонуємо вам прочитати інтерв'ю з Устею про нашу співпрацю. А потім запрошуємо прийти у Майстерню та випити гарячого шоколаду і приділити трохи часу собі.

Розкажи, як почалася Твоя співпраця з Львівською майстернею шоколаду?

Ми почали працювати в 2023 році з Андріаною Чуніс, яка тоді була арт-директоркою Львівської майстерні шоколаду. Вона працювала над новим виглядом і репрезентацією бренду Майстерні: пакування, фотозйомки, новий сайт. Андріана розуміла, що простір – це частина цієї загальної картини. Ми почали з брендбуку, адже Майстерня – це мережа, яка має дуже багато різних локацій.

Я запропонувала такий підхід. Мені здавалося важливим спочатку зібрати все докупи – зробити документ зі зрозумілими цінностями, які має передавати інтер'єр. А також описати прийоми й підходи, якими ми послуговуємось, та чіткий набір матеріалів, які можна використовувати на різних локаціях – і в новобудові, і в старому фонді.

Робота над зміною інтер’єрів

Якщо можна, розкажи про цей документ: як Ти працювала над ним, що Тебе здивувало?

Перші кілька місяців роботи над цим брендбуком це були суттєві дослідження та глибокі спілкування.

Спершу я зібрала та опрацювала політики, маркетингові документи Майстерні, стратегію розвитку, аналіз конкурентів, ринку і так далі.

Потім – це тяглість, історія. Львівська майстерня шоколаду – це бренд з давньою історією, яка починається з 2009-го року. Але він не існує сам по собі, а є частиною ще довшої історії виробництва шоколаду у Львові. Наприклад, цукеркових крамниць, які тягнуться ще з довоєнних, австрійських часів, і це було дуже цікаво досліджувати. У вас вже є статті на цю тему на блозі.

Та ж історія кондитерської фабрики «Бранка» чи цукерні Людвіка Залевського. Проте, напевно, найважливіша віха – це «Фортуна Нова», бо це була єдина українська фабрика, де власники були українцями, їхня реклама була українською. На жаль, вони не встигли масштабувати виробництво через Другу світову війну, а потім все націоналізували.

Які цінності ви зафіксували в бренд-буці інтерʼєрів?

Однією з центральних цінностей Львівської майстерні шоколаду є ручна робота. Колись бренд акцентував на зв’язку з австро-угорським минулим, вайбував ностальгією за старими часами, за ручною роботою, за увагою до деталей і цього-всього. І тут я бачу цей зв’язок з тодішніми фабриками.

Ми, також, оновили фасад Майстерні на Сербській 3, так більшу увагу скерували на архітектурну спадщину, адже сам фасад це вже і є цінність. Зробили делікатнішу вивіску, підсвітка акцентує членування фасаду, ключик на фасаді теж зберегли. До речі, цей ключик тут з початку XX століття, бо тут майстер-слюсар мав свою майстерню.

Ще один феномен, який ми досліджували, це сама культура шоколаду. Що це таке?

Це взагалі не про їжу. Це щось про подарунок для себе, про увагу до себе, про ту хвилину, коли ти приділяєш її собі, а не бігаєш з телефонами чи вирішуєш таски. І це також одна з ключових речей, які лягли пізніше в інтер'єр.

Тільки як зробити так, щоб увага до себе була в фокусі? І ця саме твоя хвилинка шоколаду, а не «прибігли-побігли». Я тут проводила паралелі з іншими продуктами, які купують не заради самого продукту: парфуми, косметика, чай та інші такі речі. З'ясовувала, як це робиться в інших сферах.

Подарунок собі, увага до себе – це одні з ключових речей, що лягли в основу оновленого інтер'єру Львівської майстерні шоколаду.

Майстерні з новим дизайном інтер'єру

Якою була перша оновлена кав'ярня-крамниця Майстерні?

Першою була в Харкові. Вона зараз, на жаль, не працює. Складні умови, звісно. Це франшиза Майстерні і там чудовий франчайзі – Валерій. Він просто фантастичний клієнт – довірився, зробив все як треба і залишився задоволеним. І на цій локації ми вперше втілили всі наші принципи.

Клас! А у яких ще Майстернях ви оновлювали дизайн інтерʼєрів?

Далі була Майстерня на Узвозі в Києві. Це вже такий великий об'єкт, мабуть, 200 м2. А потім була маленька локація на Юнаківа. Це вхідне приміщення на виробництво Майстерні, де працює також офіс і склади. Ще був Ужгород і нова локація Майстерні на Duckʼs Lake у Львові. Це був якраз перший об'єкт у новобудові.

Дуже цікаво, що усі Майстерні не є стандартними. Кожне приміщення має зовсім іншу конфігурацію та особливості. Мені важливо, щоб принципи, закладені в брендбуці, були достатньо широкими для того, щоб їх можна було адаптувати до різних приміщень і умов.

І останнє, над чим зараз триває робота – Майстерня на вул. Сербській у Львові. Вже зробили перший і п'ятий поверхи, а також оновили терасу.

А ще є Баку. Там своя, зовсім інша специфіка. Зараз для Баку розробляють локальні дизайни інтер'єру, але беруть за основу наш брендбук.

Майстерні, про які Ти говорила – вони дуже різні. Велика Сербська чи Узвіз і на противагу – маленька на Юнаківа. Як відчуваєш, вдалося Тобі втілити всі ці цінності на тих локаціях? Які були виклики в дизайні? А що було особливо легко? Може щось насправді пішло, як по нотах?

Знаєш, мені здається, що п'ятий поверх Сербської пішов, як по нотах.

Чим більше обмежень, тим легше потім народжується рішення, бо тут супер складне приміщення. Воно дворівневе, окремо треба проєктувати антресоль, дах, нижній та верхній яруси. Але тут теж було багато елементів, від яких можна відштовхнутися.

Це класно. З великими, величезними просторами працювати складніше. А тут тісно, тут класно, комфортно, зручний простір. У Майстерні на Узвозі по-іншому. Вона велика, її треба якось зонувати, ділити. Чим менший простір, тим легше працювати. Виявляється. Це специфіка Майстерні – простір має бути затишний для розмови з собою.

Ще хотіла розпитати про п'ятий поверх Сербської. Бо це наша перша Майстерня, особлива. Наскільки довго тривав тут ремонт і що особливого саме тут, на останньому поверсі?

Так, я чітко пам'ятаю, скільки це тривало. Ми почали проєктувати в вересні минулого року. Це рік, рівно рік на проєкт і ремонт. Хоча тут багато деталізації, інший рівень складності.

Взагалі Сербська – це культова локація для Львівської майстерні шоколаду, і це дуже відповідально. Переробляти складніше, а у нас, загалом, такий підхід – ми не дуже любимо геть просто все міняти. Любимо завжди визначати те, що вартує продовження, і його підсилювати новими рішеннями, які зможуть прожити достатньо довго.

Що саме залишилося старого і чому? А що зовсім нове?  
Ми визначили та склали список архетипних речей Майстерні ще на стадії брендбуку, які «говорять» про неї та які точно треба лишати.

Стільці «Тонет», які використовували з відкриття Майстерні, наприклад. В декоруванні – це гачковані обруси, які спочатку були на весь стіл, пізніше їх забрали зовсім, а тепер ми їх вирішили повернути, але в меншій версії. Так і легше для догляду.

Червоні троянди, або не червоні, але трояндочки обов'язково повинні бути, бо це теж щось, що існує з першої Майстерні і до сьогодні.

Бамбетлі. Ми переосмислили форму, але бамбетлі, як лава з фігурною спинкою, теж повинні залишитись. Ще – фігурні ніжки столиків. Це ніби такі дрібні елементи, але вони дозволяють ідентифікувати, що ти перебуваєш в Майстерні.

Кожен з матеріалів, які ми підбираємо, має свій код і саме він нагадує про те, що ми в Майстерні. Кожна локація може відрізнятись одна від одної, проте щось їх об’єднує. Ці матеріали обов'язково повинні бути правдиві – ми не імітуємо ламінатом дерево, плиткою мармур і так далі.

Чому це було важливо?

По-перше, Майстерня продає натуральний, правдивий продукт ручної роботи. Все повинно бути цілісне. Цей продукт натуральний і його не можна продавати в якомусь фастфудному середовищі, бо воно суперечить одне одному. Тому репрезентація продукту має відповідати його рівню. Наприклад, використовуємо малоформатну плитку, натуральний камінь, натуральне дерево, фактурні стіни тощо.

По-друге, це філософія нашої студії. Ми наповнюємо інтер'єр речами, які можна буде реставрувати, перевикористати, до яких можна емоційно прив'язатися, вони щось будуть означати для власників і відвідувачів.

Як це підсилює наш бренд?

Якраз ця ручна робота й увага до деталей – те, що ми залишаємо в інтер’єрах Львівської майстерні шоколаду. Якісь знайомі образи з дитинства, теплота домашніх деталей – усе це створює відчуття, ніби тобі тут тепло, добре і про тебе дбають. І смак шоколаду. Усе це може повернути тебе у стан «подарунку для себе».  
Ще один важливий прийом – увага до самого продукту, всі Майстерні – це про шоколад.

Це – шоколадоцентричність.

Тут, на Сербській, ми використали старий класний прийом – виставка шоколаду на вітрині. Виробництво теж обернене і до вікна, і до внутрішньої вітрини. Це важливо, бо це також продовжує цю тягість культури вітрин. Це мені подобається.

Чим для тебе унікальний цей кейс Мастерні? Чим він особливий?

Майстерня складна компанія структурно, і тут багато викликів. Це велика мережа, з багатьма локаціями. Після співпраці з нею я вирішила теж структуризувати і свою компанію.

Майстерня – бренд, який зв'язує історію минулого і теперішнє. А нам потрібно відчувати зв'язок, нам потрібно розуміти, що ми в цьому житті не випадково. За радянських часів культура спадку, культура передавати цінні речі була перервана. Тому багато хто з нас відчуває себе трохи розгубленим. Бо ми не знаємо до кінця, хто ми, що ми, що в нас є цінного. І це, справді, примушує почувати себе розгубленим. Але коли в нас є якісь фамільні речі або улюблені книги, ми знаємо історію своїх бабусь, дідусів – от це додає впевненості, відчуття приналежності. І це, напевно, те відчуття, яке десь в Майстерні є, яке важливо не загубити, а підсилити.

І головне питання: який шоколад твій улюблений?

В Майстерні я завжди замовляю топлений молочний шоколад.  
А з нових ваших продуктів обожнюю been to bar шоколадні палички з фруктовими смаками. Вони і солодкі, і кислі – і це найкраще поєднання.

Довідка:  
Устя Антонюк, креативна директорка «Ustia Antoniuk Studio», архітекторка.

«В нашій роботі в студії ми запровадили аналітично-чуттєвий підхід. З одного боку, ми не беремося до жодного дизайну без аналізу клієнта, завдання, ринку, продукту. А з іншого – намагаємось не тільки опиратись на якісь раціональні речі, а й відчувати, пропускати це все через себе, ставати, якщо ми не є, клієнтом цього бренду, моделювати це на собі, пробувати.»

Студія працює з кінця 2021 року.